Церква Святої Великомучениці Параскеви, або П'ятницька церква

Це пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури, з різьбленими одвірками і прекрасним дерев’яним іконостасом. Церква  намолена тисячами віруючих, бо зведена у 1742 році. А у бабинці – так називається боковий притвор, де молилися жінки – знаходиться ікона Божої Матері, виконана в традиційному стилі української хатньої ікони.

 

Церква Святої Великомучениці Параскеви (П'ятницька церква)

 Церква Святої Великомучениці Параскеви — витвір народних майстрів доби бароко. Висота церкви майже 25 метрів і створена вона з важкого «залізного» дуба, у який неможливо забити й цвяха.

Церкву перевезено до музею з села Зарубинці Монастирищенського району Черкаської області на початку 70-х років ХХ століття. В архівних документах значиться, що її фундаторкою була остання представниця роду Вишневецьких — Урсула Францішка Радзивіл (1705 — 1753), дружина Михайла Казиміра Радзивіла, Великого гетьмана Литовського. Радіовуглецевий аналіз деревини храму дав середню дату його будівництва — 1751 рік. Хоча його будівництво було розпочате у 1742 році, через неякісну роботу будівельників він невдовзі похилився й був вдало поновлений у 1757 році.

9 листопада 1993 року церкву було освячено, і вона стала діючою. Трохи згодом парафіянами та професійними реставраторами було зібрано докупи розпорошені по різних фондах та майстернях Києва залишки іконостасу.

Ікона в церкві вважається чудотворною: багато людей молилися до неї, і їхні прохання сповнялися. У Богородиці на іконі тонко і майстерно виписана ласкава й трохи сумна усмішка, лагідні очі, і в напівпітьмі бабинця здається, що образ сяє золотавим сяйвом.

 

Храм Святого Архистратига Михаїла

Храм являє собою тризубий «вітрильник», в якому середня «щогла» ширша та вища за бічні. Зруби із соснових брусів поставлені вряд із заходу на схід.

Східний зруб (вівтар) — шестикутний, центральний (нава) та західний (бабинець) — прямокутні. Над кожною частиною храму височить шатровий дах. Бані, як і дах, вкриті гонтом, а стіни обшиті вертикальною шалівкою. Кожну баню завершує ажурний кований хрест.
Храм перевезено до музею з села Дорогинка Фастівського району Київської області у 1971 році.

У його зовнішньому вигляді збереглися надзвичайно древні, архаїчні особливості. Щодо віку церкви існує декілька припущень. 1600, 1700, 1751 роки — такі дати її побудови зустрічаються в різних джерелах (українських, російських, польських). Проте фахівці з Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України, за даними аналізів, стверджують, що рік її побудови - 1528-й. Церква діюча з 10 березня 1990 року і належить до Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Докладніше про Михайлівську церкву читайте на сайті, присвяченому дерев'яним храмам України

Храм Святого Архистратига Михаїла

 

Церква Божої Матері Покрови

Окраса експозиції "Карпати" - церква Божої Матері Покрови 1792 р., перевезена з с. Канора Воловецького району Закарпатської області.

 Церква Божої Матері Покрови

 

Воскресенська церква

Центром експозиції "Полісся" є дерев’яна церква з Волині, оточена бортями –  цільнодовбаними дерев’яними вуликами для бджіл (цей промисел – один з найдавніших в поліських краях), - Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненська обл.

Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненська обл.

 

Церква Св.Миколая

Архітектуру Поділля представляє  церква з с. Зелене Гусятинського району Тернопільської області. 1817 рік.


Церква Св. Миколая з села Зелене

 

Ритуальний дуб

Дуб знайдений у 1975 році під час будівельних робіт у гирлі Десни. Інститутом археології проведені дослідження цієї унікальної знахідки. У розгалудженні стовбура було вставлено 9 щелеп вепра. Культ верховного слов'янського Бога Перуна часто ототожнювався з деревами і сильними лісовими тваринами (ведмедями, вепрами, турами). Такі культові дерева стояли на перехрестях торгівельних шляхів і на берегах рік.

Залишки ритуального дуба