Експозиція «Українське село 60-70 років ХХ століття», що репрезентує особливості традиційного будівництва різних архітектурно-етнографічних і адміністративних регіонів України, займає площу 12 га з відносно рівним ландшафтом і двома невеликими штучними ставками.

Експозиція була створена й відкрита для огляду 1979 року. Тут відтворено 25 житлових будинків з усіх областей України.

В основу просторової організації експозиції покладено принцип показу кращих зразків індивідуального сільського житла, представленого в експозиції окремо або в комплексі садиб з господарськими будівлями, криницями, майстернями, огорожами. Використовуючи кращі архітектурно-художні традиції та місцеві будівельні матеріали, народні майстри створювали споруди, що мали найдоцільнішу планувальну структуру та довершені форми. Саме за такими критеріями добиралися відповідні зразки до Музею. Обабіч дороги споруджено 25 житлових будівель з усіх адміністративних регіонів України. Окремі області представлені садибами з різноманітними господарськими спорудами: літніми кухнями, коморами, хлівами, криницями тощо.

 Будинок із села Себине Новоодеського р-ну Миколаївської обл.Будинок з с. Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської обл.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При створенні інтер'єрів збережено регіональні особливості та художні методи облаштування житла (просторове вирішення, конструкції, добір та розміщення меблів, обладнання), використано високохудожні зразки народного мистецтва та промислового виробництва. Складові частини інтер'єрів відображають розвиток традицій народної творчості - художнього розпису, вишивки, ткацтва, різьблення, кераміки тощо. Передбачено, що в будівлях працюватимуть народні майстри, демонструючи традиційні промисли та ремесла.

Відвідувачі можуть оглянути архітектурні експонати з Полісся, Карпат, Поділля, Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини й Півдня України.

Відповідно до природно-кліматичних та архітектурно-будівельних особливостей архітектурні об’єкти згруповані за умовним принципом зонування України: «Полісся», «Карпати», «Західний лісостеп», «Центральний лісостеп», «Східний лісостеп», «Південь України». Кожна зона експонується як самостійна група, а вся експозиція зі ставками, городами, квітниками, характерними для кожного регіону, як єдиний архітектурний комплекс.

Будинок із с. Ольховчик Шахтарського району Донецької обл.

Маршрут огляду експозиції пролягає по серпантиновій дорозі, обабіч якої розташовані будівлі – прототипи сільських жител різних соціальних верств з різних областей України.

Основним критерієм відбору жител була відповідність кожного об’єкта типології, архітектурно-планувальним та конструктивно-декоративним прийомам, що склалися в тому чи іншому регіоні України та притаманні сільському житлові.
У будинках представлені вироби народного мистецтва, меблі, хатні побутові речі, необхідні для життя та задоволення естетичних потреб родини.

Експозиція не лише репрезентує особливості традиційного будівництва та побуту різних етнографічних територій України 60 – 70-х років ХХ століття, а й є місцем представництва всіх обласних адміністративних центрів, земляцтв України для популяризації сучасної народної творчості, ремесел, промислів, сільського зеленого туризму тощо.

 

Архітектура житла кожного народу формувалася протягом століть при безперервному вдосконаленні планувальних, конструктивних та композиційних прийомів, відповідних їм художніх форм, які найкраще відповідають місцевим будівельно-кліматичних умов, побутового укладу і естетичним уявленням народу про красу оселі.
При цьому відкидалося все те, що виявлялося невдалим, неекономічним і невиправданим в нових соціально-економічних умовах. Так створювалися народні архітектурно-будівельні традиції, що визначають і формування житлового середовища сучасних сіл.

Формування архітектури сільських житлових будинків - процес складний і суперечливий. Оскільки в організації сільського побуту, що впливає на функціональну структуру житла, одночасно і зберігаються традиційні форми, і з'являються нові, зумовлені економічною дійсністю. Архітектура сільського житла, організація життєвого середовища постійно зазнають суттєвих змін у зв'язку з еволюцією планувальної структури квартир, присадибної ділянки, обумовлені матеріальними можливостями населення. Прогресивні традиції народного зодчества, що склалися в певних географічних та історичних умовах, прийоми використання місцевих будівельних матеріалів успішно розвиваються в сучасному будівництві.

Сільське житло завжди було органічно пов'язано з ділянкою, складаючи з ним єдиний функціональний організм - первинний структурний елемент житлового середовища в селах. Зв'язок житла з землею глибоко традиційна і обумовлена ​​специфікою укладу сільського життя. У той час як функціональна організація будинку-садиби постійно перетворюеться, відображаючи зміни соціально-економічних умов певного історичного періоду, традиційно зв'язок житла з ділянкою залишається постійно. Порушення зв'язку з цим призводить до зниження споживчих якостей житла. Практика показала, що без садибні секційні будинки є міським типом житла, механічно перенесеними в умови сільського населеного пункту. Розрив і ускладнення зв'язку «квартира - ділянка» секційної забудови створює, в певній мірі, дискомфортні умови для проживаючих і найбезпосереднішим чином позначається на інтенсивності ведення особистого підсобного господарства. Максимально можливе наближення земельної ділянки або частини його до секційним житлових будинків та створення господарської зони в секційної забудови з розміщенням в ній господарських будівель дозволяє знизити рівень дискомфорту, але не зняти його.

В даний час в сільському житловому будівництві переважають садибні одне і двоквартирні житлові будинки. При цьому велика частина всього сільського житла будується за рахунок коштів населення. Однак слід визнати, що рішення багатьох добротних і гарних будинків, побудованих в наших селах, часто некритично наслідують планувальні прийоми старого житла, і тільки невелика частина житлових будинків індивідуальних забудовників будується з використанням типових проектів. В якійсь мірі це пояснюється тим, що в типових проектах житлових будинків недостатньо враховані народний досвід будівництва, прогресивні об'ємно-планувальні рішення, особливості використання окремих приміщенні, місцевих будівельних матеріалів, специфічні умови будівництва в окремих районах, а також традиційні архітектурно-художні засоби виразності.

До сімдесятих років склалися три типи принципово різної функціональної організації житла (відповідно трьом регіонам - північно-центральному, західному і південному), обумовленої різними природно-кліматичними факторами.

Традиційні планувальні рішення індивідуальних житлових будинків в північноцентральному (А, Б), західному (В), і південому (Г) регіонах:

1 - передня; 2 - загальна кімната; 3 - кухня-їдальня; 4 - комора; 5 - веранда

А - області північного регіону; а - Волинська; б, з - Рівненська; в - Житомирська; г - Київська; д, ж - Чернігівська; е - Сумська

Б - області центрального регіону; а, е - Харьковокая; б - Вінницька; д - Полтавська; г Черкаська; ж - Кіровоградська

В - області зяпадного регіону; а - Тернопільська; б - Хмельницька; в - Чернівецька; г - Івано-Франківська; о - Львівська; е - варіанти мансардних поверхів

Г - області південного регіону; а, б - Одеська; в - Запорізька; г - Миколаївська; д - Дніпропетровська; е - Кримська

Разом з тим в архітектурно-художніх засобах виразності спостерігається велика різноманітність навіть при ідентичних планувальних схемах, що пов'язано з різними будівельними матеріалами і що склалися місцевими уявленнями про красу житлового будинку. Цей процес супроводжується поступовим переходом до більш прогресивних форм  будівництва в селах, розвитком індустріальних методів його здійснення, що потребує вирішення ряду організаційних, технічних і творчих проблем, зокрема, обліку місцевих особливостей і традицій при проектуванні серій індивідуальних житлових будинків в індустріальному виконанні.

Закономірним також є постійне поліпшення якості сільського житла за рахунок збільшення площ приміщень, особливо підсобних. Це дозволило значно збільшити господарську зону сільських квартир і тим самим створити відповідні умови для ведення особистого підсобного господарства. Однією з умов організації повноцінного житлового середовища є також підвищення рівня інженерного обладнання житла, не завжди ще відповідного сучасним вимогам, і в першу чергу це стосується опалення та каналізації.

Узагальнення досвіду житлового будівництва в селах свідчить про те, що загальною закономірністю формування сільського житлового середовища є розвиток прогресивних народних традицій. Новаторські пошуки архітекторів істотно впливають на формування житлового середовища тільки в тому випадку, якщо вони базувалися на реальних соціально-економічних умовах.

В ході експериментально - показового будівництва, яке велося 70-80-х в Українській РСР, проходили перевірку 68 проектів різних житлових будівель, багато з яких широко застосовувалися потім у масовому будівництві. Перевірялися різні прийоми організації житлової забудови. Не всі рішення, прийняті на перших етапах проектування і будівництва, виявилися життєздатними, проте вони допомогли уникнути великих помилок в ході подальшого будівництва, виробити пропозиції щодо зміни будівельних норм і правил в частині проектування сільських житлових будинків.
Особливо велика увага приділялася будівництву одноквартирних житлових будинків з присадибною ділянкою,  широке поширення в забудові експериментально-показових комплексів отримали одно-, двоквартирні будинку з квартирами в двох рівнях - мансардні і двоповерхові (с. Циблі, Кодаки, Вузлове).
Слід зазначити, що цей тип житлового будинку, і зокрема квартира в двох рівнях, на першому етапі був негативно оцінений жителями центральних областей, для яких він з'явився новим, маловідомим прийомом. Однак в процесі експлуатації квартири в двох рівнях отримали високу оцінку населення. Багато в чому це визначено успішним будівництвом і експлуатацією мансардних будинків в експериментально-показових селах.

Тільки в тому випадку, коли проекти будуть синтезувати в собі те краще, що має архітектурна наука, практика проектування і передовий досвід будівництва, вони знайдуть визнання у сільських жителів і застосування в будівництві.