5

 

На виставці представлена колекція предметів народного одягу та тканини з фондів  НМНАПУ, а саме костюми  кін. ХIХ –  сер. ХХ століть з Київської, Чернігівської, Черкаської, Полтавської, Луганської та Донецької областей. Можна помітити певні регіональні відмінності та все ж в око впадає спорідненість, що дає право стверджувати про спільні корені одного народ, однієї нації.

Народний одяг є чи не найяскравішою сторінкою матеріальної та духовної культури Українців,  відзначається багатством форм, високим рівнем майстерності у виготовленні, красою і вишуканістю художнього оздоблення. В ХIХ – на поч. ХХ ст. на Україні склалося ціла низка регіональних комплексів одягу, які відрізнялися своїми художніми особливостями.

 

7

 

Виставка знайомить відвідувачів з зразками народного мистецтва, традиціями створення народного костюму, символізмом орнаментації, його роллю в суспільних відносинах. Це чудова нагода зацікавлено зануритись у часи, коли експонати з музейних колекцій були частиною реального життя, побуту наших предків, коли втілені у красу візерунків та кольорів одвічні знання слугували захистом і оберегом, де кожен стібок мав своє сакральне значення.

В цілому для одягу Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Черкащини, Луганщини, Донеччини, характерна довершеність форм, дзвіноподібний, розширений донизу силует з підкресленою талією, багатобарвний колорит. В давні часи орнамент мав не стільки естетичну функцію, скільки обрядову, магічну. Цим пояснюється традиційність розташування візерунків  (магічних знаків ) на певних частинах одягу. В сорочці – на горловині, чохлах, поділках – працює оберегова функція вишивки, на полику, рукавах через архаїчні хліборобські символи (знаки засіяного поля, дерево життя, космічного порядку) відбувалася магічна дія на добробут, родючість, уладування себе та навколишнього світу. Для оздоблення використовувалася  вишивка  різними техніками - лиштва, вирізування, мережки, набирування, занизування, хрестик, також аплікація, тесьма, защипи оздоблювальні ручні шви та машинні строчки.

Тож підтримаємо в нинішніх складних історичних умовах інтерес до української національної культури та народних традицій. Етносимволіка, якої стала частиною нашого життя, символом солідарності, приналежності до політичної нації, що сформована на загально цивілізаційних принципах громадянського суспільства.

 

7

 

Наукова концепція виставки

Українській народний одяг та предмети побуту з фондів НМНАПУ
кінця ХVІІІ – середини ХХ століть
 в рамках виставки «Благословенна Україна».

           

Ідея популяризації української матеріальної культури покладено в основу наукової концепції виставки.

Цільова різноманітність форм українського народного одягу, високохудожня майстерність, вишуканість декорування, використання різних технічних прийомів виготовлення та оздоблення українського одягу роблять його цілком своєрідним та неповторним, він стоїть окремо та достойно в світовій матеріальній культурі. Тому, завданням виставки є показ українського народного одягу не тільки як унікального національного прояву неповторної краси та творчості, але й як неодмінний прояв українського родоводу в загальному культурному просторі.

Метою виставки є не тільки і не скільки знайомство широкого загалу відвідувачів зі зразками музейної колекції українського національного одягу та декоративно-ужиткової тканини. Автори виставки намагаються розкрити різноманітність творчих засобів та технік, якими користувались майстрині при виготовленні своїх виробів в окремих регіонах України: південно-східних, центральних та північних. Для вирішення цього завдання використані такі засоби побудови експозиції як розміщення комплектів вбрання групами по регіонам.

 

8

 

Цілком органічним доповненням до комплектів одягу запропоновані рушники. Ці на перший погляд неодмінні повсякденні ужиткові атрибути української родини дійсно виконували роль оберегів через символізм орнаментальності, колористику та використання архаїчного сакрального досвіду.

Особливу увагу привертають комплекти українського народного одягу та декоративних предметів побуту з Луганщини та Донеччини. Ці експонати разом з притаманністю традиційній українській культурі створення одягу демонструють індивідуальність техніки та орнаменталістики. Саме це вказує на українську ідентифікацію населення цього регіону, але ж зі своєрідним та неповторним сегментом у загальній українській культурі.

Окрім естетичного задоволення для багатьох відвідувачів виставка може сприяти зміні уявлень про історію та культуру Луганської та Донецької областей, які завжди були в складі України не тільки територіально, але й духовно. І ця шана до українського як до рідного наочно проявлена у традиційному народному костюмі.

Не намагання поєднання розірваного під впливом важких сучасних подій, а наочний та безперечний доказ споконвічної єдності українського народу на своїй землі – найважливіша ціль авторів виставки. Знаряддям в досягненні цієї цілі буде краса, неповторність та характерна притаманність українця.