Пирогів – це історична місцевість на території Голосїївського району міста Києва, яка бере свою назву від однойменного села, яке існує тут починаючи з щонайменше XVII ст.

Археологічні дані дають підстави відносити заселення території до Бронзового віку. Посел

Пирогів

ення вперше згадується як Пирогівка 1627 року як власність Києво-Печерської Лаври. У 1720 році воно фігурує як село Пирожов, з 1957 року – у межах Києва.

Згідно з дослідженнями науковців, саме в цьому місці знаходяться церква та печери, давніші, ніж на території Києво-Печерської Лаври. Довкілля музею, сформоване діяльністю численних поколінь, багате на пам’ятки археології доби палеоліту, трипільської, зарубинецької та давньоруської д

оби.

Формування експозиції майбутнього музею Пирогів  почалося ще 1969 року, автором ідеї створення музею був Петро Тимофійович Тронько.

Перша черга експозиції музею була відкрита 1976 року, друга – 1982 року.

Відомий дослідник народного будівництва В.Самойлович за підтримки провідного етнографа К. Гуслистого розробив досконалу на той час етнічно-мистецьку концепцію та тематичний план музейного комплектування. У конкурсі на найкращий ескізний проект музею, що представляв на архітектурному факультеті Художнього інституту відомий архітектор П.Костирко, здобув перевагу проект архітектора В.Романова, який є автором експозиції «Середня Наддніпрянщина».

 

Жодний навчальний заклад не готував у той час фахівців для створення такого музею. За цю справу взялися справжні ентузіасти, які любили й цінували народну культуру: В.Баранько, С.Верговський,  Л. Гура, Н. Зозуля, В.Красенко, І.Мусатова, Л.Орел, В.Романов, Р.Свирида, С.Смолінський, С.Щербань та інші.

Урочисті закладини першої пам’ятки відбулися 17 квітня 1971 року. Це хата із с. Красна Попівка з Луганщини. На покуті замуровано таблицю з списком працівників муз

ею, які зводили цю хату.

У 70-і роки минулого століття політична ситуація в Україні була складною. Іноземні гості цікавились українським селом, його побутом, проте їх майже не пускали в села, натомість інтуристів із Києва возили в показове с. Ксаверівка.

На момент відкриття музею Пирогово в 1976 році його територія становила 120 га, на яких було розміщено більше 150 споруд - пам'яток української архітектури та побуту. Усі вони були згруповані в 5 експозицій: Середня Надніпрянщина, Полтавщина, Слобожанщина, Полісся і Поділля. Центром музею є розташована на узвишші шоста експозиція - група вітряків. Друге життя одержали також перевезені до музею дерев’яні церкви — унікальне явище світової архітектури.

У процесі формування фондів музею експонати доводилося збирати по всій території України. Через те що в музеї спочатку планували створити окремі експозиції, які б передавали особливості архітектури та побуту історичних регіонів України, то виникли складності, пов'язані з підбором експонатів, характерних для конкретного історичного регіону. Так вдалося знайти і доставити до музею унікальну українську хату 16 століття, найдавнішу на сьогоднішній день в усій Україні.

 

Колектив музею виконав грандіозну експедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і мистецько-побутових фондів та експозиції у стислі терміни до відкриття у 1976 році.

До музею також були перевезені дерев'яні церкви, вітряки й інші пам'ятки архітектури та побуту.

Деякі експонати, необхідні для створення експозицій, знайти не вдалося, тому вони були відновлені під керівництвом істориків з усіма деталями. Але основний фонд музею складають збережені до цього часу архітектурні споруди, які були створені українцями багато століть тому.