Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 року, завод «Арсенал» і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.

Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V — поч. VI ст. з городища на Старокиївській горі. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці Київської Русі створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана Батия 1240 р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання — зводиться фортеця-замок на горі Хоривиця на Подолі (Литовський замок).

Вже перебуваючи під владою Російської держави, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від Хрещатика до Печерська. В 1679 р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII ст. об'єднують старокиївські та печерські укріплення — утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII ст. Печерська цитадель вже була повністю розбудована.

Наступний період розбудови оборонних споруд Києва визначається будівництвом Печерської цитаделі під проводом гетьмана Івана Мазепи. Спорудження відбувалось за системою французького інженера Вобана. Напередодні Вітчизняної війни 1812 р. За проектом військового інженера Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення, що поєднується з Печерською цитаделлю. Масштабні реконструкції проводяться за правління царя Миколи I, який затвердив план розширення фортеці. На початок 60-х рр. XIX ст. вона складалася з таких частин: ядро — цитадель, два самостійних укріплення (Васильківське і Госпітальне), доповнені оборонними казармами і вежами.

Косий капонір є напівпідземна споруда з товстими стінами з цеглини і каміння. У стінах розташовані амбразури і бійниці для стрілянини з гармат і рушниць. Наземна частина Косого капоніра виходила на схили Черепанової гори. Для зручності ведення артилерійського флангового вогню Косий капонір розташований під кутом до земляного валу фортеці і тому отримав назву “Косий”. Косий капонір спочатку використовувався для зберігання зброї і артилерійських запасів. На початку 60-х років 19 сторіччя капонір був перетворений на політичну в’язницю. За жорстокий режим Косий капонір називали “Київським Шліссельбургом”. Біля кріпосної стіни були розстріляні командири польських повстанських загонів. Серед увязнених Косого капоніра були повстанці Селенгинського полку 1905 року і Саперного батальйону 1907 року. Найбільш активні учасники виступів були розстріляні в Косому капонірі в 1907 році. Зараз Косий капонір є одним з складових історіко – архітектурної пам’ятки – музею Київська фортеця і є культурно – освітнім центром киян і гостей столиці України. До складу Київської фортеці входять Киево – Печерська лавра, територія національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 року, завод “Арсенал” і багато інших об’єктів, розташовані в основному на Печерську.