pokrova0Покрв день (Покров, Покрова) - день в народному календарі східних слов'ян, що припадає на 14 жовтня. У народній традиції цей день відзначав зустріч осені з зимою. Пов'язаний з початком вечірніх дівочих посиденьок і осіннього весільного сезону.

Назва свята народна етимологія пов'язує з першим снігом, який «покривав» землю, вказуючи на близькість зимових холодів. Приблизно з цих днів починали топити в хатах на півдні Росії і на Україні, худобу більше не виганяли на пасовище, завершували всі польові і городні роботи.

в Україні відтепер є державним святом і вихідним днем, оскільки 14 жовтня в країні також відзначають День захисника України і День українського козацтва.

Церковне свято Покрова відзначають на честь явлення Діви Марії у Влахернському храмі під час облоги Константинополя варварами (за однією з версій, їх ватажками були кияни-язичники Аскольд і Дір). Богородиця накрила мешканців міста і військо покривалом, а ворожі кораблі розкидала бурею. Це свято особливо шанує українське козацтво, оскільки Пресвята Богородиця вважається покровителькою українських козаків.

Також 14 жовтня 1942 року було офіційно утворено Українську повстанську армію, тому традиційно це також День УПА.

У цей день на Січі відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що святий Покров охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали заступницею і покровителькою православного воїнства. На честь Покрови козаки будували багато храмів, деякі з них збереглися й донині.

Перлинами архітектури вважаються Покровський собор Харкова, зведений в 1689 році, і київська трехбанная церква Покрова на Подолі, зведена в 1766-м.

zeleni svtВ Україні свято Трійці тісно пов'язаний з проводами весни і зустріччю літа - Зеленими святами. Тиждень перед Трійцею називається «зелена», «качельна» або «русальна», а три дні перед Трійцею і три дні після неї власне і носять назву Зеленого тижня. Під час Зелених свят цвіте овес, люди прикрашають зеленню і квітами свої будинки, дівчата плетуть вінки. А ще, за повір'ями, в цей час прокидаються мерці і виходять з води русалки.

У це свято православна церква згадує зходження Святого Духа на апостолів і відзначає Святу Трійцю - одне з головних положень християнства. Поняття Трійці символізує образ Бога - Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух.

Цей великий церковний празник звільнення від усього поганого і грішного в людській душі. Саме в цей день на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді священного вогню, який наділив їх благодаттю і надав сили для облаштування Святої церкви на землі, щоб донести Слова Бога до кожної людини.

Свято П'ятидесятниці є днем ​​народження церкви, тобто обрані Богом учні були наділені особливою силою, щоб проповідувати Євангелія у всьому світі і нести звістку про Ісуса, як про Спасителя і Господа. Нині наступниками апостолів є священнослужителі, які вважаються посередниками між Богом і людьми.

Святкування Дня Святої Трійці або П'ятидесятниці, як і свято Пасхи, сягає своїм корінням ще в старозавітні часи. На п'ятдесятий день після старозавітної Пасхи (дня виходу єврейського народу з Єгипту), у гори Синай, пророк Мойсей дав своєму народу Божий закон і заснував старозавітне священство. Так цей день став днем ​​заснування старозавітної Церкви.

Подібним чином День Святої Трійці пов'язаний з новозавітним Великоднем, тому що на п'ятдесятий день після свого воскресіння з мертвих і на десятий день після вознесіння до свого Небесного Отця Ісус Христос послав апостолам Утішителя -Духа Святого.

Весняний цикл традиційних свят українців розпочинає Масниця. Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних ритуалів та обрядів. У народі Масниця має такі назви: Масляна, Сирниця, Сиропусний тиждень, Колодій, Туриця, Бабський тиждень. Це останній тиждень перед  Великим Постом. В ці дні їли переважно молочні страви: вареники з сиром, гречані млинці, присмачені маслом або сметаною.
 
Одним з найпоширеніших звичаїв на Масницю був звичай «справляти колодку». Колодій – це давнє божество – символ родючості та шлюбу. З часом, жінки у понеділок, стали збиралися в корчмі колодкувати. Ой колодка, яка ж ти солодка, цілий рочок тебе ждали, щоб на тебе погуляли

Празникували цілий тиждень, бо у понеділок колодка народилася, у вівторок – хрестилася, у середу – женилася, у четвер колодка Масниця. Колодійпомирає, в п’ятницю її хоронять, а в суботу оплакують. Увесь тиждень заміжні жінки ходили по селу і як кару в’язали «колодки» матерям до ніг, які «не пошлюбили» своїх дітей до Дмитра. Все це робилося з жартами, сміхом, відкупом та співами. Весь цей тиждень жінки мало працювали по господарству, а всі чоловіки мали беззаперечно виконувати забаганки своїх жінокДівчата прив’язували колодку парубкам до лівої руки примовляли: «Я на тебе, Колодію, маю ще надію!». Щоб позбутися колодки хлопці платили викуп грішми або дарунками. Разом з колодкою дівчина до петлиці чіпляли стрічку, даючи йому знак, що він їй не байдужий. З часом колодку замінили гарно вишиті хусточки, яку дівчата прикріпляли хлопцеві на грудях.

В цей день молодь жартома чіпляла маленькі колодочки на шию старим парубкам, щоб вони скоріше женилися. А перебірливій дівці, що вже була на порі і все ще перебирала парубками, дівчата чіпляли велику колодку до клямки вхідних дверей знадвору, соромлячи її, що вона досі не одружена. Так завершувалося святкування Колодки.

У п’ятницю – частунок тещі. Зяті урочисто возили тещ до себе в гості і пригощали аби добрі були «щоб її горло не пересихало», тобто щоб не була сварлива.

На Масницю в селах України майже кожного вечора збиралися вечорниці.

       Святковий тиждень завершувався днем Прощення або Пущення, коли односельці ходили в гості один до одного, пригощалися і просили вибачення за заподіяні раніше кривди.

Від покоління до покоління передавались традиції святкування Різдва Христового. Обов'язковим атрибутом Різдва у наших дідів та прадідів було вистилання долівки дому сіном, а столу соломою, що було символом ясел, на які поклали новонародженого Христа. Ще однією цікавою традицією святкування Різдва була милостиня. Роздавання милостині робило Різдво часом найбільшої радості для усіх людей, адже святковий настрій наповнював як тих людей, які давали її, так і тих, які завдяки їй мали можливість відсвяткувати Різдво. Святим обов'язком та найбільшим щастям на Різдво було прийняти у дім бідного чи сироту і, що важливо, їх не просто приймали до дому, а ставились, як до рідного.

Розпочиналось святкування Різдва з першої зірки, яка виступала на небі 6 січня. Господиня накривала на столі святкову вечерю, що традиційно складалась з 12 страв. Кількість страв на столі має велике значення, адже вони символізують дванадцять апостолів, що були першими учнями Христа. Сама вечеря розпочиналась з молитви, яку вся сім'я промовляла разом. Першим за стіл сідав господар і розпочинав вечерю, роздаючи усім традиційну українську кутю, після якої слідували і інші страви: плетенка, узвар, борщ, голубці, вареники з картоплею, грибами, капустою чи сиром, тушкована капуста, мариновані грибочки, оселедець, пампушки, часник та інші. Дуже цікавим є те, що у різних регіонах України набір страв є різним, та все ж зберігається їх кількість.

Мабуть, найяскравішою традицією був вертеп. Почесним у вертепі було носіння Різдвяної зірки. Вертепи включали безліч дійових осіб і зазвичай ілюстрували народження Ісуса Христа, рідше інші біблійні історії.
koladnk1
До наших днів деякі традиції збереглись, деякі втратились, деякі змінились, можливо, навіть виникли нові.

На жаль, мусимо відмітити, що все ж за довгі роки втратилась прекрасна традиція милостині та прийому до дому бідних, самотніх осіб чи сиріт. Це чудова традиція, яка дарує святковий настрій та піднесеність духу, адже ніщо не може зрівнятись з відчуттям того, що ми змогли подарувати свято тому, хто дуже потребував цього.

Щиро закликаємо вас дотримуватись прекрасних українських традицій святкування Різдва і не забувати про тих, кому ви потрібні, щоб ніхто не почувався самотнім у час Різдва.

(експедиційний матеріал із Хустщини)

 

Основним святом в лютому вважається в народі свято - Стрітення Господнє, яке святкується 15 лютого. Для молоді по селах закінчувалися вечорниці – це залишило свій слід і в народному прислів'ї: " Прийшли громниці – прощай вечорниці".

Під час цього свята по церквах освячувались свічки, які кожен називав " святая свічка", її здавна було наділено великою божою силою, яка лікує, захищає житло, оберігає від хвороб як душу, так і тіло людини і тварини, допомагає молодим дівчатам прояснити свою долю. ЇЇ берегли і протягом року часто використовували для різних потреб.

Це свято відоме з давніх-давен. Припадає воно на середину літа, в цей день полуденне сонце досягає найвищої точки на небі й у такому положенні залишається на деякий час на період літнього сонцестояння. Християнська церква свого часу приурочила його до дня Івана Хрестителя (24 червня), від якого й було запозичено нову назву: „святого Яна” – у західних слов’ян, „сан-Джованні” – в Італії, „сан-Хуан” – в Іспанії і т.п.

Проте спільними для всіх народів є дохристиянське походження свята і його головні прикмети.
В Україні свято Купала також мало велике поширення в минулому, а подекуди зберігається ще й тепер. Його походження, як і сама назва, дещо стерлися в людській пам’яті, але воно й досі полонить своєю красою й поетичністю. Відзначають його переважно з 6 на 7 липня.  Це один з найпоетичніших і містичних свят українського обрядового календаря.

Ворожіння на Івана Купала

Купальська ніч - найкоротша. Цієї ночі ніхто не повинен спати. Все земне в цю зачаровану ніч отримує надприродну міць.

Нічні трави цвітуть вогнем. Папороть, який розкривається сильним вогненно-червоним мерехтливим кольором тільки на кілька миттєвостей в купальську ніч, дає можливість тому, хто знайде його вгадувати майбутнє.