Історія козацтва

Вперше термін «козак» було згадано в Початковій монгольській хроніці  1240 року.

У 14 ст. цей термін вміщено в словник половецької мови та в додаток грецького збірника житій святих. На землях сучасної України згадки про козаків відносяться до XIV ст., коли більшість українських земель юридично належала до складу Речі Посполитої. Козаки того часу — це люди Великого Степу, Дикого Поля, тобто степів, які розташовані на землях сучасної України, Росії, Казахстану й деяких інших країн Азії.

Ці люди вели кочовий військовий спосіб життя, здобували засоби для існування за допомогою війни й підсобних промислів (полювання, рибальство, пізніше - торгівля та землеробство). Ці люди брали участь у військових походах, входили до складу військових загонів чи надвірної охорони заможних людей (шляхти, торгівців), служили у військах різних держав, зокрема - Речі Посполитої, у деяких випадках нападали на панські маєтки, купецькі каравани.

Джерела свідчать, що в умовах розпаду Золотої Орди та підсилення Кримської і Ногайської Орд, які складалися переважно з мусульман і не враховували інтересів християнських воїнів монгольського війська, останні невеликими загонами уходили зі служби, подалі від великих міст, в українські і волжські степи. Серед них було чимало нащадків воїнів дружин тих південноруських і половецьких князівських родів (напр. вищезгадані бродники і берладники), які приєдналися до військ Степової Імперії у XIII-XIV ст. Зокрема, нащадком відомого половецького роду Кият був Мамай, який воював з Дмитром Донським і був у конфлікті з кримськими ханами й нащадки якого стали першими козацькими отаманами, старостами черкаськими.


Перші письмові згадки про козаків, які з'явилися на порогах Дніпра, припадають на кінець 15 ст. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею й визволили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор М. Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорізьких козаків узагалі. 1 серпня 1492 року відбувся похід запорізьких козаків в Дніпровський лиман під проводом князя Богдана Глинського, Чингізіда і нащадка Мамая.

Достеменно відомо тепер, що перші згадки про українське козацтво з`явилися в Західній Європі на рубежі XV-XVI ст. Одна з таких писемних згадок про козаків зустрічається в генуезькій хроніці за 1474 рік. За свідченнями тогочасних літописців, перші козацькі слободи знаходилися обіч сумновідомого татарського «Чорного шляху» вздовж річки Тясмин біля Чигирина, річки Ташлик біля Сміли, а також річок Конилка та Гірський Тікич неподалік Умані. Отже, колиска всього козацтва знаходиться на території сучасної Київської, Черкаської та Вінницької областей України.

* Сучасники (особливо ж самі козаки) XVI-XVII ст. схильні були розглядати козаків як лицарів в обороні православної віри грецького обряду, а Військо Запорізьке Низове як утворення на зразок лицарського ордену. Якщо порівняти козацтво з лицарськими орденами Західної Європи, то у вічі  впадає багато спільних рис.

* З часом на багату здобич козаків стали зазіхати королівські старости. Їх уже не влаштовувала десятина, тому вони почали вимагати більшу частину козацьких прибутків. Це спонукало козаків просуватися далі на південь, до самих Дніпровських порогів, так званого дніпровського низу.

* Польські та литовські пани збагнули, що через таке оселення козаків у них іх рук вислизає здобич і почали організовувати походи на низових козаків і силою відбирати їх прибутки. Для організованої боротьби як з татарами, так і з шляхтою, яка панувала в Україні у 16 ст., українське козацтво утворило власний центр — Запорозьку Січ, яка була столицею значною мірою незалежної військової республіки.
У 17 столітті козацтво запорозьке, реєстрове, городове вже утворило провідну верству українського народу й склало основу української держави, що постала 1648 року з початком Визвольної війни під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького.

* Козацький адміністративно-військовий устрій.

* Із козацької старшини утворилася нова українська аристократія.

* Новий устрій проіснував на українських землях до кінця 18 століття, військові козацькі формування — до 1-ї половини 19 ст.